138
Дїяння сьвятих Апостолів 20.
лись ученики на ломаннв хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
8. Було ж сьвітла много в гірницї,де ми зібрали ся.
9. Сидїв же один молодець, на ймяЄвтих, на вікні, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
10. Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
11. Зійшовши ж угору, переломивхлїб, і попоївши, бесідував богато аж до зорі, та й пійшов.
12. Привели ж хлопця живого і втішились немало.
13. Ми ж, прийшовши до корабля,поплили в Асон, хотівши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотівши сам ійти пішки.
14. Як же зійшов ся з нами в Асонї,узявши його, прибули ми в Митилену.
15. А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
16. Надумавсь бо Павел плисти мимо бфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
17. З Милета ж, піславши в Єфєс,прикликав старших церковних.
18. Як же прийшли до него, рече їм:Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я 8 вами всякого часу,
19. служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
20. і що я нї від чого корисногоне вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
21. сьвідкуючи й Жидам і Єленянампокаянне перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22. І ось я, ввязаний духом, ійду вЄрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
23. Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкув слово, що кайдани мене та муки ждуть.
24. Та нї про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодатп Божої.
25. І тепер ось я знаю, що більш н**бачити мете лиця мого ви всї. між котрими ходив я, проповідуючії царство Боже.
26. Тим я сьвідкую вам сьогодні, щочистий я від крові всїх.
27. Бо я не вхилявсь обявляти вамусяку волю Божу.
28. Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами,щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
29. Я бо знаю се, що після виходумого прийдуть вовки хижі між вас» що не пощадять стада.
30. І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників 8а собою.
31. Тим пильнуйте, памятаючи, щотри роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
32. А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам на слїдде між усїма осьвяченими.
33. Срібла або волота або одежі, —нічого не жадав я.
34. Сами ж знаєте, що потребина*моїм і тим, хто бував 80 мною, служили оці руки мої.
35. У всьому показав я вам, що, такпрацюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, ніж приймати.
36. І се промовивши, упав на коліна свої, і моливсь І8 усїма ними.
37. Доволі ж було плачу у всїх, і,впавши на шию Павлові, цілували його,
38. смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
