158
Посланнє сьв. Ап. Павла до Римлян 12. 13. 14.
17. Нікому злом за зло не оддавайте.Дбайте про добре перед усїма людь
18. Коли можна, скільки (се) од вас,з усїма людьми майте мир.
19. Не відомщайте за себе, любі, адавайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь.
20. Оце ж, коли голодує ворог твій,нагодуй його; коли ж аж дув, напій його ; се бо роблячи, уголлє огняне вгребеш на голову його.
21. Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.
Усяка душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж е власті, від Бога вони настановлені.
2. Тим-же, хто противить ся власті,Божому повелінню противить ся; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають.
3. Князї бо не добрим ділам страх,а лихим. Хочеш же не боятись власті? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї.
4. Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститель гнїва тому, хто робить лихе.
5. Тим-же треба коритись не тількиради гнїва (кари), та й ради совісти.
6. Того ж то й данину даете; слугибо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують.
7. Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь.
8. Нікому ж нічим не вадовжуйтесь,тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив.
9. Босе: Не роби перелюбу, Не вбий,Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.
10. Любов ближньому зла не робить;тим любов — сповненне закону.
11. Так (чиніть), знаючи пору, щов;ке час нам від с-на встати; тепер бо ближче нас спасенне, нїж як ми увірували.
12. Ніч минула, а день наближив ся;відложімо ж діла темряви, а одягнімось у зброю сьвітла.
13. Яко в день нумо чесно ходити,не в прожорстві та піянстві, не в дж>бодїяннї та розпусті, не в свариї та вавистї.
14. Нї* одягніть ся Господом нашимІсусом Христом. і не догоджуйте тїлу в похоті.
Знемогаючого ж у вірі приймайте не на ровбіраннв думок.
2. Один вірує, (що можна) їсти все,а внемогаючий вїллв (нехай) їсть.
3. Хто їсть, нехай тому, хто не їсть,не докоряв, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.
4. Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо вдолїє Бог поставити його.
5. Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен.
6. Хто вважає на день, Господевівважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.
7. Ніхто бо в нас собі не живе, і нїхто собі не вмирав.
8. Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господні.
9. На се бо Христос і вмер, і воскрес,і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.
10. Ти ж чого судиш брата твого?або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судшцем Христовим.
11. Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке коліно, і всякий язик визнавати ме Бога.
12. Тим же кожен в нас ва себе перелік дасть Богу.
