Перейти до вмісту

Сторінка:Тась Ведмеді танцюють 1927.djvu/50

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Маріє! Це наші пташки!

— Я люблю їх.

Довгими алеями йдуть вони до контори сухумського парку — по насіння.

На своїй руці він чує дотик її живого плеча. На щоці своїй почуває вона його гарячий подих.

— Біля нашої хатинки ми посадимо святу аґаву!

— І чекатимем цвіту!

Кам'янистим шляхом повертали стомлені й щасливі й час від часу озиралися: з-поміж одностайних кольорів зимового пейзажу — тьмяних та невиразних — на південь від міста залягла широкою смугою зелена пляма й буйною хвилею від самого моря збігала на гору, встромивши в її верховину гостроверху баню білого замку.

***

День згасав по дню. Холодні, морозяні ночі покривали цупким простиралом спекотні, гарячі дні. Від гори — за море перекочувалась розпалена сонячна куля й знову — від гори за море…

Після цілоденної праці вечір стояв лагідний і тихий.

Старий по буйвола пішов у гори, а вони гралися кам'янцями й спостерігали білі гребінці на безкраїх водяних просторах.