Перейти до вмісту

Сторінка:Тась Ведмеді танцюють 1927.djvu/55

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ти згасаєш, друже…

Марія хапливо вибігла з хати…


На кімнату дубова шафа з виточеними ґронами й листям напосідає незграбна й запорошена. Від її рогів очкастий павук снує тенета. Вікно чотирикутником, прорубаним у простір, стирає хворобливі присмерки. Вечір.

В вікно постукали. У двері ввійшли й передали чотирикутник з паперу.

З Васильком на руках розірвала й очі вдивлялись у чорні, неминучі й незмінні рядки.

— «Діодор Васільєвіч Романюк в Гагрскую санаторію не поступал».

— Мамо! Дай, — схопив обома ручками папірень і тяг до рота.

Напосіло невиразне на кімнату, липуче й тяглисте, як бабине літо…

Лівадія, 1926 р.