робить безпартійний Гордієнко, спец за Марксом, а практичні діягнози ставить Іванов. Хороби партії — коники вечерів. У комуні розвязують питання, а потім у повіті проводять кампанії.
В дебатах приймає участь і Варвара. Вона сідає біля Іванова: авторитет безсумнівний — і дає такі поради:
— А я так скажу оце: недостойні мужики, щоб над ними голови стільки ламали. Не розуміє свого інтересу — цур йому пек. А то можна ще й панів присогласити: хай ще провчать.
Мура становиться в позу артиста:
— О, Ціцероне. Твоїми устами тільки мед пити.
Буркотить Варвара:
— Ну, дзиґо, хоч на хвилину змовкни.
Тоді Мура до Андрія:
— О, мій Андріє! Який пасаж!
І хилить свою пухку головку на обідране плече поетове.
… В манастирі знову дзвонять:
— Бов! Бов!
Ну-с. І живе, значить, комуна біля манастиря, а в манастирі:
— Бов! Бов!
Біля вікон проходять черниці чорні — тіні минулого.
