Цю сторінку схвалено
можу. Я досі почуваю гармати, а завідувати райрибою я теж не можу. Я…“
Він (Юрко) писав довго, надхненно.
Ще була вночі тривога і гули гудки — на заводі пожежа.
Остап прийшов пізно — тільки-но ліг. Підвівся, розбудив Юрка:
— Пожар!
— Де?
— На заводі.
Юрко сказав:
— Я захорів, я не піду.
Остап одягався, скаржився:
— Поставлять його за інженера, а воно ні бе-бе. От і пожар.
Юрко не стерпів:
— А ви, мабуть, і сьогодні випили?
І відповів Остап байдуже:
— Це наше діло, заводське.
І вийшов.
„… Попутчик… так…“
Наталка, як пішов Остап, одразу захропла.
За тиждень був суботник: після пожежі прибирали. Пішли на роботу всі. Юрко не пішов: йому лагодитись до лекції.
У посьолку було тихо, тільки діти на вулицях кричали.