осіння муха. Циник і нахаба: куди там до нього слинявому дідькові! І всі вже давно знають, що ця хитра людина кривляється і вдає з себе дурненького. — Власне, головним мотивом незадоволення є шпигунство. Звичайно, шпигунство допустиме, шпигують усі потроху. Але всьому ж єсть межі. Коли шпигунство — нешкідливе явище — нічого. А то, припустім, ходив дехто покурити (курити дозволено, лиш би ніхто не бачив), а тепер не можна ходити. Всюди він, ця нахабна фізіономія. Набачить — і доносить ординаторові. Той, звичайно, лякає випискою із санаторія. Це вже занадто. — І росте мовчазний протест. — А недавно навіть (це коли вже запахло осінню) така була сутичка. Хлоня попрохав, щоб метранпаж відсунув койку, щоб Хлоніну койку можна було поставити на сонце. — „Товаришу, будь ласка, одсуньте свою койку“, — попрохав Хлоня. — Карно мовчить. — „Товаришу, я вас прошу: одсуньте свою койку“, — ще раз попрохав Хлоня. — Карно — ні слова. — І так до трьох разів. — Тоді Хлоня підводиться й каже: „Ви, товаришу, невихована людина!“ — „А ви, товаришу, Онан!“ — кинув Карно. — „І більш нічого?“ — спитав Хлоня. — „І більш нічого!“ — сказав Карно. — Це чули инші. Инші захвилювались. Хлоня мовчить, а инші не могли мовчати. Оточили метранпажа й загалділи. Що, мовляв, за чортовщина: ви — погромник, вам не
