Перейти до вмісту

Сторінка:Твори. Том 3 (Хвильовий, 1930).djvu/244

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Але ревізор, ніби нічого не трапилось, взяв її під руку і спокійно промовив:

— Ходімте! Зараз, мабуть, повернемо до берега.

Пароплав і справді брав курс на голу скелю, що біля неї метушилися люди. Скоро він заревів і плавко підійшов до пристані.

— Хто зупиняється в Берестечку? — закричав кондуктор. — Берестечко!

Канати полетіли на берег і пароплав, заклокотавши, зупинився.

III

Виноградники Берґмана, що до них, висадившись на берег, прямувала кампанія, лежали приблизно на півтори версти від пристані. Дійшли до них за дуже короткий час.

Зустрів сам Берґман, інтеліґентний, гладкий німець. З Бродським він, очевидно, давно вже був знайомий, бо звертався до нього „як до свого друга“ („шкода“, подумала Леся, „що він не знає, як Валя допіру рекомендував його ревізорові“), з редактором Берґман теж, мабуть, зустрічався, але з останнім він тримав себе багато холодніш. Щождо Лесі і Топченка, то він тут же став рекомендувати їм своє Берестечко. Із цієї рекомендації Леся узнала, що предки Берґмана прибули із Швайцарії як фахівці по виноградарству. Їх викликав руський уряд через