Цю сторінку схвалено
жили якоїсь землї, що́ у нього у платку була завязана, а платок, шовковий, красний, хороший платок, просив положити йому під голову. Та як закон запреща монахові такії примхи, то його і не послухали.«
Тяжко здохнув Наум, далї доськав ся його гроба, і пришедши з Настею, наняли тут по нїм панахиду і у граматку свою записали.
Довго, довго стояв Наум над гробом його! Далї здихнув, перехрестивсь і каже: »Дай, Господи милосердний, щоб ти там знайшов свою Марусю!…«
