він звелїв її і топити і парити, а що се сам пан сотник вигадав і що буцїм-то хотїв він її до вечера парити, а він вже взяв на свою голову; і став її пильно прохати, що як би того пана Микиту зовсїм у дурнї пошити: що він отсе у вечері прийде її прохати, щоб Явдоха так зробила, щоб Йосиповна його полюбила і за нього за-між пійшла; а він як піддасть ся у чаклованьня, так тут його і начинити дурнем, щоб і сотенства відцурав ся, а намісць його та настановити сотником його, Пістряка, і обіщавсь, що тогдї Явдосї своя воля буде чакловати, як і скільки хоче.
Хитра Явдоха неначе і піддала ся. Подарунки забрала і обіцяла усе зробити, чого Ригорович бажав, і проводила його отсе з хати. Довго вона після нього ходила по хатї та щось думала. Вже б то їй і сїсти хочеть-ся, так не зможе притулитись: так-то щиро її повчили! Вона лежала і на печі і на лаві; так не влежить довго, бо тільки і можно животом лежати, а горі черева або боком і не думай: так її усюди списали.
Ходить по хатї, ходить, та й погляда на свої глечики, горщики, кухлики, де з усякого зьвіря і з усякої гадини є молоко, що́ вона з них понадоювала, перевертаючись до кожної матки усе різно, щоб не жахались і давались доїти ся. А усї тії глечики, горщики, водянчики, кухлики стояли де-яке на полицї, інше на миснику, було й на припічку, було й на самій печі; яке вже поставлене на сметану, а яке ще стояло під лавкою та край помийницї. Під полом лежали усякі трави і коріньня: мята, любисток, терлич, папороть, собаче мило, дурман, усякі репяхи, куряча слїпота та й багато де-чого. На полу на подушках лежав кіт муруговатий та усатий, і тільки йому й дїла,
