327 Українська Муза 328 Щоб я зміг той світ забути, Де пропало добродійство, Де гнучка потрібна спина Та уміле лицемірство; Де мовчати й витягатись Треба перед панством можним, І, де треба і не треба, Гарно кланяться вельможним; А, накланявшись у-волю, І самому паном стати, Та, сховавши власний сором, Инших вчетверо згинати,— Щоб все те я зміг забути, Щоб одстало все од мене... Степе рідний, рідний батьку! Україно, рідна нене!... РОЗБИТІ СЕГЦЕ. З Гейне. Я бачив, як вітер березку зломив, Коріння порушив, гілля покрушив; А листя не вьяло 1 свіже було, Аж поки за гору вже сонце зайшло. Я бачив, як серну підстрелив стрілець: Звалилася бідна,—прийшов їй кінець; Боротися з смертю було їй не в міч, Одначе боролась, поки зайшла ніч. Я бачив—метелик поранений млів: Крильце перебите на сонці він грів; Ще трошки пожити на думці було, І, може, пожив би, та сонце зайшло. На світі у кожного сонце своє... Любенько живеться, як сонечко в; А згасне те сонце—і жити шкода: На світі без сонця усе пропада. Зо мною розсталась дружина моя— Зостався на світі без сонечка я, Одначе, на себе я' смерть не зову, А з серцем розбитим живу та й живу... Пісня пго глгбузл. уводив гарбуз по городу. Питаючи свого роду: —,Ой, чи живі, чи здорові Всі родичі гарбу зови?" Обізвалась жовта диня, Гарбузова господиня: ■—.Де ти в біса волочився? Од сімьї зовсім одбився! Жити вкупі не СХОТІВ, Мало вік мій не заїв. Одчепися ж, не горнися, Та й на себе подивися: Бач, он як увесь обдувся... Десь хвороби роздобувся. Став товстий, мов тая бочка,. Аж порепалась сорочка; Листя стало аж колюче, І огудиння товстюче. Де ти в гаспіда і ріс, Відки впьять до нас приліз?44 —«.Годі, мамо, верещати, Треба правду росказати", Обізвались огірочки, Гарбузови сини й дочки. —„Здрастуй, тату! Відки взявся? Гей, пізненько ти припхався, Бо вже стала пані диня Кавунова господиня. Сам ти винен, що вона Покохала кавуна." —.Цур же вам, рідня проклята! Щоб вам свині й поросята! Геть піду ж я з огороду, Иншого шукати роду.и З тим гарбуз собі й попхався, З усіма розродичався І покинув паню диню, Кавунову господиню; Тільки з хмелем побратавсь Лазить по тинах принявсь... Соодіе ОідШгесІ Ьу
