битві за Теруель, де загинув С. Томашевич. У березні 1938 роту було передислоковано на Андалузькій фронт, де її бійці, потрапивши в облогу на висотах Каспе, вели кровопролитні оборонні бої. У липні–вересні 1938 вони знову воювали на Арагонському фронті, відзначившись у боях біля р. Ебро. У проміжках між бойовими діями вояки роти допомагали іспанським селянам збирати врожай, ремонтували приміщення шкіл, збирали кошти для іспанських дітей-сиріт.
З кінця 1937 видавалася українською мовою ротна газета «Боротьба». На її сторінках публікувалися статті Ю. Великановича про бойовий шлях роти «Українці в інтернаціональних бригадах», «Тарас Шевченко на Арагонському фронті», про життя і творчість Т. Шевченка тощо. Для вояків роти війна закінчилася 28 вересня 1938, після проголошення республіканським урядом Іспанії постанови про виведення інтербригад з території країни. Місяць потому жителі Барселони влаштували урочисті проводи бійцям інтербригад. Після повернення на батьківщину вояки роти були ув'язнені польською владою в західно-білоруському концтаборі Береза Картузька.
1982 у Львові встановлено пам'ятник Ю. Великановичу, а одній з вулиць міста присвоєне його ім'я (після проголошення незалежності України 1991 вулицю було перейменовано).
Літ.: Шевченко Ф.П. Рота ім. Тараса Шевченка в боях проти фашизму в Іспанії (1937–1938 рр.) // УІЖ, 1961, № 1; Ибаррури Д. В борьбе. — М., 1966; Солидарность народов с Испанской республикой. — М., 1973; Марклен Мещеряков. Судьба интербригад в Испании по новым документам // Новая и новейшая история, 1993, № 5.
В.В. Піскіжова.
РУМУНИ В УКРАЇНІ. Більшість істориків сходяться в тому, що етногенетичними предками румунів була певна балканська спільнота, мова якої була спорідненою з албанською. На початку нової ери фракогето-дакські предки румунів зазнали культурної і мовній романізації з боку Стародавнього Риму, на завершальному етапі етногенезу — сильного слов'янського впливу.
Найдавніші контакти слов'ян із романізованим населенням карпатодунайських земель сягають 6–7 ст. Слов'янський елемент долучився до формування етнічної спільноти влахів (волохів) — етногенетичних предків як румунів, так і молдаван.
У 14 ст. волохи з Марамурешу і Південної Трансильванії стали селитися на території сучасних Тячівського і Рахівського р-нів Закарпатської обл. У 1340-х pp. марамурешські волохи на чолі з намісником угорського короля воєводою Драгошем із Джулешті заснували в долині р. Молдова східнороманське територіально-політичне утворення — обо-
