РУХ НЕПРИЄДНАННЯ — міждержавне об'єднання понад ста країн світу, які у роки «холодної війни» дотримувалися нейтралітету щодо політики СРСР і США. Концепція неприєднання постала на порядку денному світової політики 1955, коли у Бандунзі (Індонезія) відбувалася конференція нових незалежних держав, які звільнилися від колоніальної залежності. Тоді Індія і Китай сформували принципи руху: повага суверенітету і територіальної цілісності, врегулювання конфліктних питань мирними засобами, невтручання у внутрішні справи, повага національної самобутності, розвиток рівноправного та взаємовигідного співробітництва. Офіційне оформлення Р.н. відбулося 1961 у Белграді. Його лідерами стали Югославія, Індія, Єгипет. Пік активної діяльності Р. н. припав на 1970-1980-ті рр. Тоді його членами були 120 держав світу. Водночас принципам Р. н. завдавали шкоди воєнні конфлікти між державамичленами Руху (1962 — індійсько-китайська війна). 1979 введення радянських військ до Афганістану порушило дружні відносини між СРСР і Р. н.
Після завершення «холодної війни» й розпаду біполярної системи міжнародних відносин різні оцінки від членів Р.н. лунали щодо агресії Іраку проти Кувейту 1990. У 1991 територіально розпалася лідируюча країна Руху — Югославія. В 1995 на саміті глав держав Р. н. офіційно нейтральна на той час Україна отримала статус спостерігача в Р. н. На початку 21 ст. криза Р.н. поглибилася, що, зокрема, позначилося на диференціації держав Руху в ООН за національними та регіональними інтересами. Поглиблення розколу в Р.н. стимулювали антитерористична операція США в Афганістані, а також інтервенція США 2003 до Іраку. На сучасному етапі гостро стоїть проблема відродження ефективної діяльності Р. н.
Літ.: Матьовка М.П. Рух Неприєднання в системі міжнародних відносин (60-90-ті рр.). — Ужгород, 2002; История Движения Неприсоединения. — М., 2011.
А.Ю. Мартинов.
РУХ ПРИХИЛЬНИКІВ МИРУ — міжнародна неурядова організація, яка об'єднує прихильників миру у різних країнах світу. Формування пацифістського руху відбувалося ще на початку 20 ст.
Перша світова війна частково дискредитувала ідеї пацифістів. У міжвоєнний період тоталітарні режими, які домінували в Європі, пропагували реваншистські ідеї та переслідували прихильників мирного розв'язання конфліктів. Поворотним моментом розвитку пацифізму стали жахи Другої світової війни. У серпні 1948 у Вроцлаві відбувся форум прихильників миру, який розглядався радянським керівництвом як інструмент ідеологічного протистояння в умовах розпочатої в світі «холодної війни». У червні 1950 у Варшаві було створено Всесвітню раду миру, прези-
