ливий перевалочний пункт у торгівлі між Європою і Китаєм. У 1942–45 був окупований японськими військами, а після капітуляції Японії повернений під британську юрисдикцію. 1959 С. став британською колонією, що функціонувала за принципом самоуправління й мала власний уряд, який після перемоги на виборах Партії народної дії (ПНД) очолив перший прем'єр-міністр С. Лі Куан Ю. Незалежність від Великої Британії С. отримав 1 вересня 1963 і протягом 1963–65 на правах штату входив до Федерації Малайзії. Унаслідок серйозних ідеологічних протиріч між урядовою партією С. і федеративним урядом у Куала-Лумпурі 7 серпня 1965 С. був виключений зі складу малайзійської федерації, а вже за два дні Малайзія першою визнала державний суверенітет С.
Політичний розвиток С. має відчутну специфіку. Законодавством С. передбачена обов'язкова участь громадян у виборах. Разом з тим, з моменту заснування республіки при владі безперервно перебуває Партія народної дії. Фактична однопартійність дає підстави характеризувати сінгапурську модель правління скоріше як авторитарну, ніж демократичну у західному розумінні. Разом з тим загальновизнаним є й те, що у країні створено успішну модель ринкової економіки. Політика правлячої партії (ПНД) має певні соціалістичні риси (реалізація масштабної державної програми житлового будівництва, значна питома вага державних підприємств та ін.). Характерною для країни є орієнтація на принципи конфуціанської етики у сфері державного й громадського життя, суворе дотримання вимог законодавства, високий рівень контролю і незначна корупція. Такий підхід (поряд з позитивним впливом потужних закордонних інвестицій) мав наслідком досягнення високих стандартів добробуту і найнижчого у світі рівня злочинності. Разом з тим критики нарікають на авторитарний характер державної моделі, що передбачає отримання відповідного державного дозволу на публічне обговорення політичних, релігійних питань і проблем внутрішнього життя країни громадянами у кількості більше ніж три особи.
Українці та сінгапурці контактували між собою, ще перебуваючи у складі Російської і Британської імперій. Торговці й моряки з українського Півдня відвідували С. упродовж 19 ст. Вихідці з України працювали у консульській установі Російської імперії у С. Після набуття С. незалежності між СРСР та С. були встановлені дипломатичні відносини (1968), українці (як радянські громадяни) працювали у розташованих у С. установах Радянського Союзу, зокрема й у посольстві.
Початком офіційних двосторонніх відносин є 2 січня 1992 — дата визнання Республікою Сінгапур незалежності України. Дипломатичні відносини було встановлено 31 березня 1992. Урочисте відкриття українського посольства у С. відбулося у липні 2003 під час офіційного візиту міністра закордонних справ України. У вересні 2010 відбувся візит в
