революції листопада 1989 в Чехословаччині, яка ліквідувала прорадянський соціалістичний устрій та започаткувала демократичні перетворення, розпочався рух С. до незалежності. На вимоги її політиків 1 грудня 1990 законодавчим порядком було змінено федеральний устрій і назву країни — вона стала Чехо-Словацькою Федеративною Республікою.
17 липня 1992 була проголошена Декларація про суверенітет Словацької Республіки (СР), 1 вересня 1992 Словацька національна рада ухвалила Конституцію СР, а 1 січня 1993 Словацька Республіка виділилася в самостійну незалежну державу. В цей же день Україна першою серед держав світу визнала державну незалежність СР. 29 червня 1993 у Києві підписано Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво між Україною та Словацькою Республікою. На сьогодні договірно-правову базу українсько-словацьких відносин складають понад 100 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих договорів, угод і протоколів.
Товарообіг між Україною і СР у 2002 становив близько 450 млн. дол. США. Успішно розвивається транскордонне співробітництво, зокрема в рамках Асоціації «Карпатський єврорегіон», до складу якого входять Закарпатська область України і Кошицький край Словаччини.
Словацько-українські взаємини мають давню історію, адже словаки віками жили поряд і разом із русинами-українцями. Особливо плідними були суспільно-політичні й освітньо-культурні зв'язки між словацькими (П.-Й. Шафарик, Я. Коллар, Л. Штур, Б. Носак-Незабудов, Й. Гурбан, С. Халупка, Я. Краль та ін.) і українськими (Т. Шевченко, І. Франко, Я. Головацький, М. Шашкевич, О. Бодянський, І. Срезневський, М. Лучкай, О. Духнович та ін.) «будителями» в період національно-культурного відродження слов'янських народів Габсбурзької монархії у 19 ст., а також під час спільного перебування словаків і закарпатських українців у складі Чехословацької республіки у 1919–1939 рр. Після Другої світової війни і возз'єднання Закарпатської України з Україною в складі СРСР у С. (на Пряшівщині) залишилася проживати значна автохтонна українська національна меншина (у більш ніж 250 українських селах мешкало понад 100 тис. чол.). Було утворено Українську національну раду Пряшівщини як представницький орган українського населення, засновано український національний театр, музей української культури у Свиднику, українську студію словацького радіо тощо. Діяла система українського шкільництва — понад 300 різного рівня шкіл, в яких навчалося понад 20 тис. учнів. У 60-ті рр. 20 ст. серед української національної меншини С. посилилися асиміляційні процеси: вона істотно зменшилася кількісно і згодом розкололася на «русинів-українців» і «русинів», яких з 1990 представляють відповідно Союз русинів-українців Словацької Республіки та «Русинська оброда». Згідно з переписом населення 2001 у СР зареєстровано близько 35 тис. русинів-українців, причому 11 тис. з них віднесли себе до
