миру — Ліги Націй, не був ратифікований Конгресом, де перевагу одержали ізоляціоністські настрої. У роки Першої світової війни США були головним постачальником військових і продовольчих товарів та сировини державам, які воювали. За 1914–20 національне багатство США зросло в 2,5 рази.
Після війни на зміну економічній кризі 1920–21 у США прийшли роки господарського піднесення, яке тривало до 1929. У сфері зовнішньої політики США дотримувалися ізоляціоністського курсу (традиційно офіційний курс республіканських адміністрацій), але намагалися зміцнювати свою роль у повоєнній системі міжнародних відносин. У 1918–20 США брали участь у спробі силової ліквідації радянської влади в Росії, у серпні 1921 підписали сепаратні мирні договори з Німеччиною, Австрією та Угорщиною, у 1921–22 ініціювали Вашингтонську мирну конференцію.
Крах на Нью-Йоркській фондовій біржі в «чорний вівторок» 24.10.1929 став початком економічної кризи, що незабаром вразила майже всі індустріально розвинуті країни і тривала до 1933. У США криза набула особливо руйнівного характеру. Загальний обсяг промислової продукції 1932 становив 53,8% від рівня 1929. Масові банкрутства підприємств, фермерських господарств, банків, мільйони жебраків і безробітних(на початку 1933 кожен третій робітник не мав роботи) і безпорадність республіканської адміністрації Г. Гувера, яка дотримувалася принципів «твердого індивідуалізму» протягом усього періоду економічної кризи, сприяли переконливій перемозі на президентських виборах 1932 кандидата від Демократичної партії Ф.Д. Рузвельта, інавгурація якого відбулася 04.03.1933. Протягом перших «ста днів» його президентства Конгрес США ухвалив 15 важливих законів, що заклали підвалини політики «Нового курсу» — посилення ролі держави в регулюванні економіки.
Загалом Ф.Д. Рузвельт домігся прийняття Конгресом 70 законодавчих актів, спрямованих на оздровлення промисловості, сільського господарства, торгівлі, кредитно-грошової системи, що сприяли подоланню кризи в економіці США. 1936 Ф.Д. Рузвельта було переобрано президентом США, і він продовжив політику державного регулювання соціально-економічного життя. У зовнішній політиці адміністрація Рузвельта, якого 1940 вперше в американській історії втретє поспіль було обрано президентом США, дотримувалася принципів ізоляціонізму (Закон про нейтралітет США 1935), але здійснювала більш гнучкий зовнішньополітичний курс. 1933 США встановили дипломатичні відносини з СРСР.
Стосовно країн Латинської Америки Рузвельт проводив політику «Доброго сусідства». 1934 США оголосили про надання автономії Філіппінам.
1937 в умовах розширення експансіоністських дій Японії у Китаї, посилення агресивності Італії й Німеччини американський президент закликав світове співтовариство встановити «карантин» навколо агресорів. У 1940
