Територія сучасного У. була місцем утворення перших у Середній Азії держав — Бактрія, Хорезм, Согдіана (1 пол. 1 тис. до н.е.), де розвивалася культура зрошувального землеробства — основа існування і діяльності наступних державних утворень. Їх територія періодично зазнавала навали різних завойовників — держави Ахаменідів (2 пол. 6 ст. до н.е.), грецького полководця Александра Македонського (2 пол. 4 ст. до н.е.), держави Селевкідів, Греко-Бактрійського царства (3 ст. до н.е.).
У 8 ст. з'явилися араби, які запровадили іслам. 9–10 ст. під владою місцевих династій Тахіридів і Саманідів відбувалося піднесення продуктивних сил: у Бухарі та інших містах набули розвитку ремесла, торговельні зв'язки сягали Китаю, Русі, Булгарії тощо. Численні сліди руйнації залишилися після нашестя монголів (1219–21) під проводом Чінгізхана. Під час правління (1370–1405) великого еміра Тімура (Тамерлана), який обрав своєю столицею Самарканд, здійснювалися грабіжницькі походи в Персію, Грузію, Вірменію, південну Русь, Індію, Сирію та ін. У 2 пол. 14–15 ст. за доби Тімуридів Самарканд перетворився на головний центр культури і науки усієї Середньої Азії, де, зокрема, діяла грандіозна астрономічна обсерваторія знаменитого математика Улугбека.
Наприкінці 15 — поч. 16 ст. володарювання перейшло до рук кочових племен узбеків, від яких й пішла назва навколишніх земель. З кінця 18 ст. за опанування середньоазійським простором розгорнулося суперництво між Британською і Російською імперіями. Внаслідок російського завоювання У. увійшов до складу утвореного 1867 Туркестанського генералгубернаторства із центром у Ташкенті. У революційний 1917 в м. Коканді постала національна «Кокандська автономія», яка вже в лютому наступного року була ліквідована загонами радянської Червоної гвардії. Натомість у квітні в Ташкенті було проголошено Туркестанську автономну радянську соціалістичну республіку у складі РСФРР. 1920 за підтримки більшовиків виникли Хорезмська народна радянська республіка та Бухарська народна радянська республіка. Після національно-державного розмежування в Середній Азії у жовтні 1924 була створена Узбецька радянська соціалістична республіка, яка 1925 увійшла до складу СРСР.
Новий етап в історії країни започаткувало проголошення її державної незалежності 31 серпня 1991. 4 січня 1992 У. визнав незалежність України. 14 серпня країни встановили дипломатичні відносини, а 25 серпня того ж року уклали Договір про міждержавні відносини.
Узбецько-українські зв'язки беруть початок у добі середньовіччя, коли між Східною Європою і Середньою Азією пролягав великий торговельний шлях, яким користувалися купці Київської Русі. Багато століть потому — у середині 18 ст. в У. прибула перша група переселенців з лівобережної України. Від 80-х рр. 19 ст. переселенський рух українців до У. набрав масовий характер. Це були переважно селяни, які
