літики, а також бібліографічні повідомлення та огляди преси. Свої публікації тут вміщували В. Андрієвський, Д. Дорошенко, Б. Лепкий, С. Томашівський, Є. Чекаленко та ін.
Від грудня 1923 до кінця 1924 у видавництві виходив ілюстрований журнал «Літопис політики, письменства і мистецтва» (за редакцією С. Томашівського). Рубрики тижневика охоплювали хроніку політичного і культурного життя у світі, презентували новини про події літератури, театру, образотворчого і музичного мистецтва в Україні і за кордоном.
Подавалися матеріали про діячів світової та української культури, а також рецензії на нові книжкові видання, які стосувалися історії України, зокрема на праці С. Томашівського «Українська історія», В. Липинського «Україна на переломі 1657–1659», О.Терлецького «Історія Української Держави», І. Крип'якевича «Історія Української Держави ХVІІ–ХVІІІ ст.».
Цикл публікацій тижневика висвітлював життя української еміграції у Європі, Америці, Азії, Австралії. Активними дописувачами часопису були І. Борщак, В. Залозецький, В. Кучабський, А. Рудницький та ін.
Видавництво надрукувало близько 70 томів «Бібліотеки «Українського слова». Серед них «Словник української мови» Б. Грінченка, праці Д. Дорошенка «Слов'янський світ», С. Рудницького «Огляд національної території України», В.Ємця «Кобза та кобзарі», монографія-альбом про відомого українського скульптора і художника О. Архипенка (українською, німецькою, англійською і французькою мовами), антологія української поезії від найдавніших часів «Струни» у двох томах, ювілейний збірник, присвячений 50-літтю від дня народження Б. Лепкого «Золота Липа», твори М. Драгоманова, І. Котляревського, М. Кропивницького, П. Куліша, Г. Сковороди, Т. Шевченка та ін. 1924-26 за редакцією проф. В. Коваля виходили «Курси заочної освіти». 1926 за браком коштів видавництво «У.с.» припинило свою діяльність.
Літ.: Яріш В., Сулима М. Українці в Берліні. 1918–1945. — Торонто, 1996; Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919–1939 рр. — К., 1999; Кулеша Н. Українська преса у Німеччині 1919–1945: формування та функціонування. — Львів, 2009.
Н.В. Кривець.
УКРАЇНСЬКИЙ ВИСОКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. М. ДРАГОМАНОВА (Academia Paedagogica Ucrainensis) — вищий педагогічний заклад, відкритий у липні 1923 в Празі з ініціативи Українського громадського комітету й за фінансової підтримки уряду Чехословаччини. При заснуванні на нього покладалося завдання підготовки вчителів для українських шкіл нижчого типу й для позашкільної освіти.
Відповідно до цього визначався й 2-річний термін навчання. 1925/26 курс
