Kulturberichte»). 1933–1938 — «Вісті Українського наукового інституту в Берліні». В структурі інституту функціонували наукова бібліотека і архів української преси, на початок 30-х рр. тут зберігалося близько 22 тис. видань з україністики.
Інститут організовував у Берліні виставки української графіки, українського народного мистецтва й народного промислу, проводив урочисті збори і вечори, присвячені ювілейним датам видатних представників української науки і культури — Т. Шевченка, І. Франка, М. Лисенка та ін. Інститут опікувався також українськими студентами, які навчалися в німецьких вищих навчальних закладах, молодими науковцями — надавав їм стипендії, забезпечував науковою літературою, влаштовував для них семінарські заняття та курси лекцій. УНІ припинив свою діяльність навесні 1945.
Літ.: Яріш В., Сулима М. Українці в Берліні. 1918–1945. — Торонто, 1996; Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції. 1919–1939 рр. — К., 1999; Кучер В. З історії діяльності Українського наукового інституту в Берліні та Українського вільного університету в Мюнхені // Діалог, 2000, № 1; Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українська політична еміграція між двома світовими війнами: загальна динаміка розвитку // Політична історія України ХХ ст. — К., 2003, т. 5.
Н.В. Кривець.
УКРАЇНСЬКИЙ СОЦІОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ У ВІДНІ — перший науковий заклад української еміграції. Заснований восени 1919 М. Грушевським за співучастю інших членів Української партії соціалістів-революціонерів. Метою інституту було вивчення проблем політичної історії України, популяризація соціологічних досліджень західноєвропейських вчених серед українських науковців. Серед працівників інституту, крім М. Грушевського, були В. Мазуренко, П. Христюк, М. Чечель, М. Шаповал, М. Шраг.
Основними напрямами діяльності інституту були: підготовка і видання наукових праць українських учених, які перебували на еміграції, читання курсів лекцій з суспільно-політичних питань, проведення інформаційно-пропагандистської роботи. За період існування УСІ було видрукувано 13 наукових і публіцистичних праць. 1921 вийшла друком монографія М. Грушевського «Початки громадянства (генетична соціологія)», у якій він розглянув теоретичні та історичні проблеми соціології.
1922 — його ж праця «З починів українського соціалістичного руху. М. Драгоманов і женевський соціалістичний гурток». 1921–1922 надруковані дослідження «Україна на переломі. 1657–1659» В. Липинського, «Теорія нації» В. Старосольського, а також «Замітки і матеріали до історії
