ФІНЛЯНДІЯ, Фінляндська Республіка (Suomi, Suomen Tasavalta; Finland, Republiken Finland) — держава на Півночі Європи. Межує з Російською Федерацією, Норвегією, Швецією. Територія 337 тис. км2.
Населення 5,39 млн. осіб (2011): фіни (93%), шведи, росіяни, саамі, німці.
Столиця м. Гельсінкі. Офіційні мови — фінська і шведська. Законодавча влада належить Едускінії (парламенту). Виконавчу владу здійснює глава держави — Президент і Державна Рада (уряд). Ф. — член ООН та Північної Ради (з 1995), Європейського Союзу (з 1995), інших міжнародних організацій.
Від раннього середньовіччя територія Ф., населена фінськими племенами, зазнавала неодноразових нападів шведів, які її загарбали у 12–14 ст. і запровадили християнство. На приєднаних землях було проголошено герцогство (1284). У 1397–1523 під час Кальмарської унії Данії, Швеції і Норвегії у Ф. правили датські королі. У 16 ст. за Реформації панівне становище серед релігій країни посіло лютеранство. У цей період розроблено фінську писемність, початкова освіта переведена на виклади рідною мовою при збереженні шведської у середніх і вищих навчальних закладах.
1581 Ф. набула статус Великого князівства із власним сеймом і столицею — Або — у складі Швеції. За наслідками російсько-шведської війни 1808–1809 Ф. була приєднана до Російської держави, одержавши назву Великого князівства Фінляндського, де залишався сейм, який формував уряд на чолі з генерал-губернатором. Події революції 1917 в Росії прискорили проголошення державної незалежності Ф. (6 грудня 1917). У липні 1919 країна прийняла республіканську конституцію.
Після радянсько-фінляндської війни 1939–1940, яка завершилася частковою зміною кордонів між сторонами, у Ф. було розміщено війська гітлерівської Німеччини. Разом з ними у червні 1941 Ф. вступила у війну проти СРСР, з якої вийшла 1944. Від 1947, після підписання паризького договору з державами, які перебували з Ф. у стані війни в роки Другої світової війни, вона дотримувалася нейтралітету. У 1973 і 1975 Ф. стала ініціатором і місцем проведення Наради з безпеки і співробітництва в Європі, перший і третій (заключний) етап якої відбулися в Гельсінкі.
Фінсько-українські відносини беруть початок від часів Київської Русі, яка 1014 поширила свою владу на південні землі Ф. Багато століть потому, після інкорпорації Ф. Росією 1809, фіни і українці впродовж десятиліть перебували разом в межах однієї держави. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. письменство і громадськість України звертаються до надбань фінської культури й історії, співзвучних мотивам українського національного відродження. У перекладах В. Гнатюка і П. Грабовського публікуються поезії та оповідання Ю. Рейонена, О. Туомі, К. Лейна, А. Яннеса, О. Мустакалліо та інших фінських авторів (львівський журнал «Літе-
