Літ.: Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам). — Харьков, 1893–1904, т. 1–2; Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). — Харьков, 1906; Медицинский факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805–1905). — Харьков, 1905–1906; Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна за 200 років. — Харків, 2004; Посохов С.І. Образи університетів Російської імперії другої половини ХІХ — початку ХХ ст. публіцистиці та історіографії. — Х., 2006; Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). — Харьков, 2007; Юридический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). — Харьков, 2007; Физико-математический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). — Харьков, 2008; Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник. — Х., 2008; Бакіров В.С. Університет і суспільство. — Х., 2011; Іваненко О. Міжнародні зв'язки Харківського університету на початку ХХ ст. // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки, 2012, вип. 21.
О.А. Іваненко.
ХЕРСОН — місто, адміністративний центр Херсонської обл. України. Розташований на правому березі Дніпра, біля Дніпровського лиману Чорного моря. Населення 300, 6 тис. жителів (2012), разом із населеними пунктами агломерації (Гола Пристань, Цюрупинськ та ін.) — 425 тис. осіб. Один з найбільших промислових і культурних центрів Півдня України.
Початкова історія міста пов'язана з російсько-турецькою війною 1735–1739, коли тут було зведено укріплення Олександрівський Шанець (1737). Після перемоги російських військ у наступній війні проти Османської імперії 1768–1774 було обрано як місце створення Чорноморського флоту. В червні 1778 вийшов указ імператриці Катерини ІІ про заснування тут фортеці і верфі. Відтоді розпочалося й будівництво міста, найменоване на честь античного Херсонеса Таврійського. Того ж року складено регулярний план міста, а керівництво його реалізацією доручено генералу-цехмейстеру І.А. Ганнібалу та інженеру-полковнику М.І. Корсакову. Будівництво нового міста в Причорномор'ї привернуло увагу в Західній Європі, де, зокрема, 1786 французький мандрівник Жільбер Ромм у своїх записках повідомляв про величезний розмах робіт силами солдатів, матросів, робітників. Навколо самої фортеці було зведено вал заввишки 18 метрів із зовнішнім ровом, всередині — арсенал, склади, майстерні, ливарний завод, собор, розміщено 800 гармат. 1783 із стапелів
