концепція спільного європейського дому, радянсько-американські саміти та переговори зі стратегічних і космічних озброєнь, заборони ядерних випробувань, хімічної зброї та Договір про звичайні збройні сили в Європі 1990, поглиблення загальноєвропейського процесу — Віденська зустріч країн-учасниць НБСЄ 1986–1989, Паризька хартія для нової Європи і об'єднання Німеччини 1990, завершення процесу деколонізації і підвищення ролі глобальних інститутів міжнародної співпраці у світовій політиці). Напружене військово-політичне протистояння, а також загострення соціально-економічних, суспільно-політичних і міжнаціональних відносин у період перебудови привело до системної кризи й розпаду СРСР, закінчення Х.в. і розпаду Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин та суттєвої зміни геополітичної ситуації у світі на користь США та її союзників.
Українська РСР була однією з основ фундаменту СРСР, тому в умовах глобального протистояння часів Х.в., особливо в її ідеологічних та геополітичних аспектах, т. зв. українське питання іманентно було присутнє постійно. По закінченні Другої світової війни українське питання з'являється на порядку денному міжнародного життя, у першу чергу, у зв'язку зі створенням ООН, коли Сталін, порушуючи питання про членство України в цій міжнародній організації, переслідував насамперед ціль посилення міжнародного впливу СРСР в умовах Х.в., що розгорталася. Вона продовжила, зокрема, громадянську війну в Західній Україні, стимулюючи антирадянські дії ОУН і УПА, що розраховували на допомогу західних держав. У 1959 Конгресом США ухвалено публічний закон 86-90 про «Тиждень (декаду) пригноблених націй», у число яких під «четвертим номером» увійшла Україна. Згідно з цим законом, покликаним шляхом «війни нервів» сприяти поступовій ерозії радянської системи, відбувалися щорічні прокламації президентів США про пригноблені народи СРСР, постанови і резолюції конгресу (лише в 1970-і роки кількість законодавчих ініціатив з української тематики перевищувала 150), масові мітинги протесту, виступи американської преси на захист прав народів і націй СРСР і т.д. Серед таких акцій слід відзначити і активну американську пропаганду засобами радіо серед громадян України через радіостанцію «Свобода», і численні антирадянські заходи Українського конгресового комітету Америки (УККА), і відкриття 1966 у Вашингтоні пам'ятника Т. Шевченку, і створення 1976 у США Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод і захисту прав людини в Україні, і слухання в Конгресі США у 1980-і роки питання про штучно спровокований радянською владою Голодомор в Україні 1932–1933 рр. та інші акції психологічної війни проти СРСР.
Адміністрація Р. Рейгана поставила національне питання в центр свого курсу стосовно СРСР. Радянські дисиденти, правозахисники, борці за
