ЧЕХИ В УКРАЇНІ. За переписом населення 2001 в Україні проживало 5917 чехів (у 1989 — 9,1 тис. чол.). У 1992–1993 у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, наслідки якої торкнулися чеських поселень на Волині, Україну покинуло 1800 чехів. Найбільше чехів проживало в Житомирській обл. — 839 осіб, Запорізькій обл. — 808, Криму — 749 і Одеській обл. — 503. Компактні поселення чехів: м. Львів, с. Богемка Врадіївського р-ну Миколаївської обл., с. Новогородовка (колишня колонія Чехоград) Мелітопольського р-ну Запорізької обл., с. Веселинівка Березівського р-ну Одеської обл., с. Мала Зубівщина Коростенського р-ну Житомирської обл., с. Миколаївка Козятинського рну Вінницької обл. У Криму найбільше чехів мешкає в Сімферополі і Джанкої, а також у с. Лобанове Джанкойського р-ну і с. Олександрівка Красногвардійського р-ну. Незначна кількість чехів проживає в Закарпатті, зокрема в Ужгороді. Під час останнього перепису населення 20,1% чехів в Україні назвали рідною мовою чеську, 42,3% — українську, 36,2% — російську.
Перші згадки про чеські поселення на Русі-Україні належать до 13 ст. У польських хроніках згадується, що під час голоду в Чехії 1281–1282 деяке число чехів оселилося в Галицькому князівстві. Вихідці з Чехії, Моравії і Сілезії належали до оточення Юрія II Болеслава та Володислава Опольчика, а також до галицької і волинської шляхти (родини Хотко, Врани). Були чехи і серед римо-католицького духовенства на руських землях. Згодом у польському війську перебували чеські наймані «роти», що виконували переважно охоронну службу на польсько-молдавському кордоні над Дністром (рота Кани наприкінці 15 — на поч. 16 ст.). Експедицією на Молдавію 1509 командував Ян Чернін. В Україні й Литві чехи були відомі як гармаші в польських залогах і замках. Індивідуально селилися чехи в Перемишлі, Коломиї, Холмі, а головним чином у Львові, що з 15 ст. став містом, яке через своє торговельно-господарське значення притягало колоністів з чеських і німецьких земель. Серед львівських міщан на той час були вже декілька носіїв прізвищ із додатком «Чех», «Чеський» тощо. Один з них — Ніколас Богемус — побудував каплицю на честь чеських святих Віта, Вацлава і Прокопа, а Альберт Чех Тучампський був війтом Львова. Унаслідок релігійних війн у Чехії, зокрема після Білогорської битви 1620 і втрати Чехією незалежності, на західноукраїнських землях селилися втікачі з чесько-братської спільноти. Наприклад, діяч цієї спільноти Ян Брож разом із своїми однодумцями в
