Сторінка:Український співаник (1918).djvu/148

Але подоба моя
У короваю розростати.
Мовила — говорила
Червона калина,
Не подоба моя,
У лузї стояти,
Але подоба моя
У коровая сїяти.
Де ти калино росла?
Щось така красна,
Тонка, висока,
Листьом широка?
У лузї при керници,
При студеній водици,
Від вітру буйненького,
Від дощу дрібненького,
Від сонця ясненького!
Десь дївчино росла?
Щось така красна?
У тата в холодочку,
При солодкім медочку!

(Від Бережан).

 

10.

 

(Коли на посаг садять).

Злетїли два ангели з неба,
Ой, сїли, пали Марисонцї на подвірє.
А з подвіря в застявноє віконце.
А з віконця на тисові столи.
А з столів на лнянії обруси,
А з обрусів на пшеничні хлїбове,
А з хлїбових на румяне личенько,
А з румяного личенька на барвіновий віночок,
А з віночка на мушлиновий рубочок.