й є справжній слухач співця? Будучина покаже, чи це можливо. Нині ж меж інтеліґенцією можна примітити два напрями в співців-аматорів думи: одні, як О. Г. Сластіон, побожно бережуть те, що перейняли від кобзарів, пильнують, щоб цілком етноґрафично науково інтерпретувати стиль народнього виконання; инші, як Г. М. Хоткевич, вибірають з старих збірників найкращі тексти, утворюють до них з елементів чисто народнього співу нові мотиви, а в своїй грі на кобзі зрікаються старих традицій і шаблонів, дбаючи лиш про художню цілість. Обидві течії мають свою велику вартість, і з синтезу їх колись, може, знову відродиться наша стара, славна кобзарська дума!
Музичні струменти. Ліра. Термини „бандура“ і „кобза“. Походження. Бандура. Торбан (теорбан). Способи гри на кобзу. Стрій кобзи.
Музика українська. Мажор та мінор, діятонизм та хроматизація. Загальний характер українських пісень і дум. Пісня. Дума. Головні елементи співу. Імпровізація. Загальний „мотив“ співу.
Думи та історичні пісні звичайно співаються на Вкраїні в супроводі бандури (кобзи) або ліри. В останні часи бандуру здибуємо все рідше, а ліра все більш розповсюжується. Залежить це від того, що думи (що потрібують акомпанементу бандури) потроху зникають, в музичному ж вжиткові співців зостаються „божественні псальми“, які звичайно вже співаються під ліру. Крім того, гра на кобзі багато складніща й потрібує більш хисту й більш часу до навчання. Де-які лірники співають все-таки думи, яких мотив і акомпанемент пристосовані вже, звичайно, до характеру ліри (див. на зразок думу „про бідную удову“ (№ 76), якої текст і мотив записано від лірника).
Ліра (теж „лєра“ або „реля“) — струнно-клавишно-смичковий струмент, західнього походження. Прототип її — „орґаніструм“ (harmonia, symphonia), трьохструнний струмент X–XI віку. Жонґлери й менестрелі XIII в. поширили його в західній Європі, а звідтиля перейшов він на схід.
