Дівчина хоче дізнатися, чи любить її Волоський воєвода Штефан; він спочатку боїться взяти за себе нерівню. Коли ж дівчина кидається в Дунай, він рятує її й бере собі за дружину.
Склад пісні звичайний для українських пісень: дванадцятискладова, що з цезурою посередині. Розмір народньої пісні утворюється заразом з її співом, який можна протягати або зкорочувати, й це не шкодить пісні, але часто приводить до того, що в рядках бракує складів, або буває їх більш нормального числа. Не можна також бути певним, що нашу пісню зовсім точно записано Никодимом для Благослава. І. Франко вважає, що початок пісні повинно реконструвати так:
„Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?“
Ой, як же Дунаю смутному не течи,
що дно його точуть студені криниці,
а посередині та рибоньки мутять,
на версі Дунаю три роти ту стою.[1]
С. Томашівський гадає, що мова пісні не чисто українська, а „західно-угорське наріччя, добре пословачене“.[2]
