Цю сторінку схвалено
— 81 —
Умова в вас; розваж її у смутку.
Та бережись, не гай ся аж до ранку:
Тодї до Мантуї вже не проїдеш.
Там житимеш, аж докіль час найдеть ся,
Що виявим ваш шлюб, настроїмо
Своїх, як випросити в князя милость,
І викличем тебе щаслившого
У двацять сотень тисяч раз против
Того жалю, з яким ти зійдеш геть.
Ти, мамко, йди попереду. Витай
Од мене паню, і нехай вона
Господу всю пускає в обляги.
Тяжка печаль поможе їй до сього.
Ромео-ж прийде.
Мамка.
О Господи! стояла-б я всю нічТа слухала такі хороші речі.
О, вченнє сьвіт! — Добродїю, скажу
Моїй панянцї, що ви прийдете.
Ромео.
Скажи, нехай готуєть ся менеКорити.
Мамка.
Ось, добродїю, ще перстїнь,Вона велїла вам оддати, ось!
Не гайте ся-ж: бо робить ся нерано. (Виходить.)
Ромео.
О, як же се вспокоїло мене!О. Лаврентій.
Іди; добраніч! Тільки знай: в томуСудьба твоя, чи в досьвіта ще вийдеш,
Чи в ранцї звідсїля, перевдягом.
Живи у Мантуї. Твого слугу
