вимог нашої літературної мови. Звичайно, що всі Франкові місцеві слова і вислови, наскільки вони народні, в повісті залишено, тільки явні росіянізми та польонізми, від яких Франко відмовився на 38 сторінках другого видання повісти, (а то й в інших нових виданнях своїх творів, напр., „Захара Беркута“, чи поезій) ми позамінювали новими, яких уживав Франко в пізніших часах.
ажень — ачей, аж
балабуста — баба
більшіти — більшати
бо́є — справді, їй-Богу
бухер — учитель
гиби — гейби, ніби, наче
гінкий — що пнеться вгору, виткий
груз — вантаж, тягар
делькотати — трястися (до колін)
доразу — цілком, зовсім
дуриця — дурман
зачас — тимчасом
звільніти — полегшати, попустити
кібель — відро
клубак — клубок, щось зім'яте
курс — півріччя (у школі)
ліверант — постачальник, доставник
мальованка — фарбоване в узори полотно
муравиця — тіло померлого приймає якийсь жовтаво-зелений колір, що його народ зве „муравицею“
надвержений — накинений
напруго — нараз, раптом
нормальна школа (теж нормальна) — міська народна школа, пізніше взагалі — народна школа
оскарб — джаґан, кайло
пацалуватий — повновидий, буцматий
пеняти — з чимось носитися, вовтузитися
плішка — клинець, заплішка
пруднутися — метнутися
розвергнути — розкинути
скиндячка — стрічка, бинда
скітник — окописько, місце, де закопують скот
скрутель — звій
суб'єкт — продавець у крамниці
трінґельд — гроші „на чарочку“
шпіти — ритися
шуска — десять крайцарів, вартости яких двадцять ґрошів.
