Ця сторінка ще не вичитана
- Папагено. Стій, тихше, не хапайся... Треба добре розміркувати.
- Бабуся. Давай-но руку або в тюрму потрапиш.
- Папагено. Не знаю, що краше.
- Бабуся. І там, без дружини, на хлібі та воді доживатимеш своє ти.
- Папагено. Не вистачало лиш цього мені.
- Бабуся. Чи ти скажеш?
- Папагено. З-під дощу та під ринву потрапити!
- Бабуся. Ну ж. бо!
- Папагено. Та це ж не зобов"язує ні до чого. От рука моя.
- Бабуся. Клянись бути ширим мужем.
- Папагено. О, буду вірний тобі довіку.
- Бабуся. Клянися ж..
- Папагено. Клянусь міццю богів... завжди наїдатися вволю. /Бабуся обертається не. молоду красуню, одягнуту як Папагено/. О, яка це радість! Ах! Па... па... па... Папагена! /Хоче обійняти її/.
- Оратор /утримує його/. 0, зухвалий! Як ти смієш? /до Папагеки/. Та він тепер ше не вартий твоїм стать чоловіком. Тікай же! /Виштовхує її/.
- Папагено. Я теж за нею!
- Оратор. Спинися!
- Папагено. Я їй чоловік!
- Оратор. Спинися, або нараз розгнівиш небеса.
- Папагено /гнівно/. Та хай пропаде весь світ, а я біжу за нет?.. /Земля розкривається/. 0, боже! Пропав я, нещасний! /Провалюється/.
№ 21. Фінал.
- Юнаки. Вже скоро променем червоним
- Засяє дня гонець.
- Вже скоро край всім забобонам -
