Нарешті, я прийшов до сторінок “Благодарєнія”.
Безперечно, у важкі скрутні часи останніх років я не здатен був би написати все те, що мені вдалося, без матеріальної фінансової допомоги доброзичливців — родичів моєї дружини: Анатолія Бажатарника (московського рідного брата), київської тітки Марії Василівни Корневої та двоюрідної сестри з чоловіком — Рекунів Сергія та Наталії.
Не зміг би я зробити те, що мені випало, без духовної підтримки близьких, знайомих, сусідів, колег. Доньки Катерини, мами, терплячої дружини — усіх, хто мене оточував і заохочував на життя.
Хочу від серця подякувати співробітникам Варовицької дільничої лікарні, яка обслуговувала мешканців п'яти сіл. Тут я почав працювати в медицині, тут віднайшов свій співочий голос, почув дивну пісню “Цвіте терен”!..
Хочу низько вклонитися своїм батькам, які вигодували мене у важкі роки війни і післявоєнні роки́. Подякувати рідному брату батька Івану Максимовичу та його дружині Кулині Дмитрівні за увагу і турботу про мене, малого. Не можу не згадати С. Д. та Г. В. Козак, І. Римарука, М. Д. Роменського та Л. О. Ржецьку, акад. М. С. Бакшеєва, Н. А. Ленгауєр, К. Безвершенко, Д. А. Лутанську, В. П. Гонтаря, А. Е. Недзвецького, М. М. Тараканова, В. Борищенка, Л. Дмитерка, О. Прилипко, І. Лук'янову, З. Коробову, М. Шостака, І. Клякуна, Л. Назанську, О. Колодуба, К. Лаптєва, Т. Мочарську, Т. Борейко, Г. Філатову, С. Велику, Т. Г. Починок, А. Климовича, І. Остринську, А. Левандовську, родини В. С. Тольби, Мишедченків, Мішур, Іванюк, Лук'янченко, О. Боженко, Волошиних, В. та З. Молчанових,
