Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/284

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Юрій Отрошенко

П'єси і переклади співаної поезії

П'єси і переклади співаної поезії

При галявині, в долині,
При сліпучім сяйві дня -
Вже до мене - не прилине
І - не гляне - й навмання!
Повз вікно, мов панахида,
За добою - йде доба!
Закільцьовано сусіда,
А, проте, - й мені - журба!

Весілля коханки

(музика Г. Свіридова, вірш О. Прокоф ’єва)

Не боюсь пітьмй-оманки,
Не залежусь на печі!..
.. .На весіллі б у коханки -
Не сп’яніти б, мед - п’ючи!
...Я хилитиму - за вдачу,
Затулю свій вид бридкий,
Захмілію і заплачу,
Всі спитають: “Хто - такий?!”
Тй ж - на взір, багатоокий,
Скажеш, наче - янголя:
“Оцей, скрайній, одинокий,
Невідомо - звідкіля...”
Ну, тоді я - встану-д чемно
І почну-д, з-невіддаля,
І скажу, що - наречену-д -
Цілував - без ліку - я:
“Що ж, - скажу я їй, - в подяку,
Чорт мене вже - забодай!
Раз - чотйриста, - із гаком!
Цілувались ми, бодай!..”

252

252