Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/32

П'єси і переклади співаної поезії На зморшки і сивини!.. Відвернись!.. Збагни, так склалось: Жде на нас — розлука!.. Я — пекло! Я — потвора!.. А ти-рай!.. Мотря (Експансивно, поривчасто, зачаровано дивлячись в очі Мазепі) Помовч, прошу, не рёмствуй, зачекай, До мене, мій миленький, не барися, До серця пригорнись!.. Бо ж я сама До тебе, любий!.. Світе мій, що гріє!.. Из дому утекла,., немов повія, — (Примхливо посміхаючись, кепкуючи з себе) Повіялась швиденько, крадькома!.. Горю!.. — Не мучся ж марно й не журися, І не казнись!.. Бо ж я — твоя, навік!.. Мій суджений!.. Мій князь!.. Мій чоловік!.. Мазепа (Лагідно, розгублено, вмовляючи Мотрю, і в той же час не знаходячи слів) Мотроненько!.. Ти ж, тямить мусиш, майже Дитя мені!.. Хрещениця моя!.. Жоно, любов невінчана!.. Стривай же!.. Тебе я над життя кохаю!.. Я… — Зажди ж, а як же батько?! — Ворогами, Й до того йде, не стати б нам — на прю! За Україну-неньку!.. Він — царю… Мотря (не даючі йому пестощами змоги говорити) Мовчи за це!.. Помовч!.. Бо ж я — горю!.. Грудьми… руками… лоном… і-губами… (За лаштунками — козацька пісня)

24