Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/35

Юрій Отрошенко Ми, козаки! достойно з ним ділили, Завдань державних підіймали брили, Й один до одного ми знали співчуття! Тебе й мене — ославить! За Мотрону — Його скараю я, я — вірний трону! Мазепи розгадав пекельну гру І вимагатиму його до страти! Знов відпишу, як є! Царю Петру! І мусить цар Петро його скарати: За задуми його не до добра — Із Карлом! Й з польським королем за змову! І бачить Бог, що не збрешу, стара! За зраду Юди, світську і віськову, Й Старшинську Раду зрадити готову!.. Кочубеїха (Під 'юджуючи) Як цар скара Мазепу за обман… Так,., може статись,., —бачу: тй-Г етьман!.. Отримаєш за відданість і службу! Московського царя подяку й дружбу!.. Кочубей (Підхоплюючи) Як цар скара Мазепу, і кати Зламають моїм недругам хребти!.. Хоч — гріх! І — зась! отак інтригувати: Ми всі, на жаль, — бездарні дипломати. (Кочубей, вдячно поцілувавши дружину, заклопотано йде геть) Кочубеїха (Наодиниці сама до себе) Бодай своє життя занапащу, А за ганьбу Мазепу — не прощу! І Мотрю маю з того пильнувати! Хоча, як жінка, здатна відчувати, Кохати! Каюсь на самотині, Що мучусь над усе не з того, ні!..

27