Сторінка:Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії.djvu/38

11 'сси і переклади співаної поезії Сцена 7 (Декорація першої картини. Мазепа підходить до вікна. Замис- ленно дивиться на осінній краєвид з калиною, яка заглядає у вікно червоними гронами) Мазепа Знов зачервонілася калина. Так, нарешті! Боже, борони: Нібито немолода людина Раптом закохалась восени!.. Що ж ця думка так мене бентежить? Чи отой закоханий я сам? І калина теж за мною стежить Й листям щось шепоче небесам!.. Та хіба ж не сором тобі потай Шепотіти листячком слова? Розкажі мені свої турботи, Поки ще душа моя жива!.. (Напередодні походу Мазепа знову думках із Мотрею. Пише листа. Вголос перечитує) “Моя сердечне кохана, найліпша, найлюбезніша Мот- ронько!.. Щасливий був дізнатися за причину твоєї відміни до мене, - що ти стала важка з того часу, як ми з тобою, не в силі витримати, поєдналися, як подружжа!.. Хай Господь благословить цю зав'язь утіх наших — на життя і щастя і продовження козацького роду!.. То — моя біда, що з Вашею Милістю слушного не маю часу про все переговорити, бо вже більш не буду ворогам своїм терпіти, оконечну помсту вчиню, а яку, сама побачиш. Щасливіші мої письма, що в рученьках твоїх бувають, ніж мої бідні очі, що тебе не оглядають!.. Прошу, моя любонько, не відмінятись ні в чим, а я, взаємно, поки жив буду, тебе не забуду!..”-

ЗО