фразами про народ, звичайно замикають очі, вважаючи це якимсь гріхом супроти сутого демократизму.
Цего всего не може зробити історик, який властиво дає тільки конспект (огляд) подій. Але все це можуть зробити мемуаристи (ті, що пишуть записки і спомини). Тільки мемуари можуть бути фундаментом до написання правдиво-народньої історії.
Ось плян мемуарної праці:
Коли історик візьме які небудь мемуари у свої руки, то перш усього поставить собі питання: хто їх автор?
Мати як найдокладнійшу відповідь на це питання — річ дуже важна. Бо від цего залежить довіря, з яким історик ставиться до самих мемуарів.
Передовсім важно знати, хто такий автор по віку, по званню і практиці, щоби знати, в яких справах він говорить як досвідний спеціяліст, а тим самим: в яких частинах мемуари його — особливо авторитетне жерело. Бо зовсім инакша вартість мемуарів нпр. з обсягу політики фахового політика, політичного діяча, чим чоловіка, який з політикою має мало, або й зовсім нічого не має до діла, який до політики приглядався тільки з боку (нпр. як військовий, духовний, купець і т. п.).
