стояли в водї на палях і забезпечували своїх мешканцїв у високім степени перед ворожими людьми і зьвірятами. Веспуччі пригадував собі там велике місто на водї в своїм ріднім краю, Італїї, і назвав побереже „Малою Венецією“ (Венецуеля), а та назва перенесла ся опісля на велику провінцію. Звідси перейшов Гохеда до Гаіті, переплив попри остров Кубу і вернув через Багама назад до Кадіха. Чи при тій нагодї оплинено Кубу перший раз, се не певне, але можливе, бо за тим, як знаємо, говорить карта Де ля Коза, а також можна так розуміти одну замітку Петра Мученика.
Рівночасно з Гохедою був на березї Південної Америки Педро Альонзо Ніно. Він відкрив остров Марґаріту, що завдячує свою назву перлам, які там знайдено в великій скількости, і приїхав переконаний, що край над Оріноко не може бути властивим островом, лиш що мусить уважати ся за великий континент. Також іще в 1499 р. відшукав той беріг Вісенте Янец Пінцон (Pinzon) із Пальос у товаристві двох сестрінків. До сього берега доплили вони, по картї Де ля Коза, коло гір, знаних тепер під назвою рога св. Августина (Cabo de Santo Agostinho). Дальше на північ впадала величезна солодководна ріка в море; її перемішувано зразу з Оріноком, але опісля пізнано, що вона значно більша. Була се пізнїйша Амазонка. Крім того відкрито з поворотом остров Табаґо. Експедиція Пінцона не могла похвалити ся значними скарбами, але за те чималими ґеоґрафічними вислїдами. Як Портуґальцї в Африцї, так Еспанцї в Новом Сьвітї перейшли через рівник і познайомили ся через те з новим небом. Петр Мученик зазначує виразно, що те полудневе небо не має полярної зьвізди.
Через се не закінчено ще подорожий 1499 р. Дієґо Де Лєпе пішов несьвідомо слїдами Пінцона,
