вислав був своїх перших піонїрів до розвідання незнаного доси африканського моря.
Моряків нагороджено щедро, коли пригадаємо собі ноторичну ощадність, як не скупість Мановля. Те одначе, до чого стремів Васко да Ґама в першій лїнїї, було ще зразу для нього здержане. Вже 24 грудня 1499 р. дано йому грамоту про наданнє зверхности над його рідним містом Сінес, але орден св. Якова, до якого доси належало місто, опер ся проти сего відступлення, а король мав причину поступати обережно з своєю февдальною шляхтою, яку вправдї вже Йоано був приборкав, але яка все ще була значна. Аж 1519 р. полагоджено той спір, як виказав Кордеіро, так що Васка Да Ґама піднесено до ґрафського стану та надано йому два міста, що належали також до Алємтехо, себто Відіґеіра і Вілля дос Фрадес.
Наслїдком вижше згаданих портуґальських звичаїв мусїв кождий, хто доконав великого дїла, уступити зразу на бік, і доля Ґами не була виїмком. Зараз у мартї 1500 р. відплила знов фльота під Педральваресом Кабралем до східної Індії, а за нею поплила в 1501 р. друга фльота під проводом Йоано да Нова. Про те, як блукав ся Кабраль по Атлянтийськім океанї будемо примушені ще осібно говорити; лиш по тяжких клопотах, коли чотири кораблї впали жертвою орканів, які панують коло Кап, прибули 2 серпня 1500 р. до Мелїнди. Аж пізнїйше з'їхав ся знов корабель капітана Діоґо Діяса, що загнав ся був на побереже Мадаґаскара, з иньшими кораблями. Кабраль пробував з разу удержати з калїкутським „саморіном“ мирову полїтику, але коли тут знов прийшло до всяких можливих непорозумінь, звернув ся до Кочіну, положеного на полудне, а тамошний „radscha“ (князь) не лиш охочо позволив на торговлю корінними товарами, але й зичливо підпирав. Коли фльота, значно зменше-
