мокъ? Хиба о̂нъ не знає, що се все дурницѣ, dummes Zeug, якъ о̂нъ самъ звычайно говоривъ передъ другими?
О, Германъ знає все то дуже добре и тямитъ дуже добре свои власни̂ науки, — але щожь, се була якась така погана хвиля, коли подо̂бни̂ думки шибнули єму въ головѣ. О̂нъ старає ся на силу прогнати ихъ. Идучи зво̂льна стежкою помѣжь ямы, минаючи ро̂пнико̂въ та жидо̂въ, що зъ пошанованємъ кланяютъ ся »такому велике панъ зъ нашѣ вѣры,« — о̂нъ насилу хоче заняти ся рахункомъ, дѣловою комбинацією. Ось послѣдными тыжднями ямы принесли єму о 20 тысячь менше доходу, нѣжь звычайно, — въ єго касѣ починає показувати ся недобо̂ръ, — робо̂тники коштуютъ богато, бо косовиця настала, а ту контрактъ зъ ро̂жными фірмами выходитъ. Правда, при належито̂й натузѣ можна ще до̂гнати хибу, — треба лишень наняти бо̂льше робо̂тнико̂въ и отворити два закопы, котри̂ недавно мусѣвъ заперти задля недостачѣ рукъ. Але щожь, — се такожь ризико. А нужь въ закопахъ покаже ся жила воды, — а се рѣчь дуже легка, и такъ уже декуды слезитъ вода въ штольняхъ. Тогды пропала робота и треба довгого часу, закимъ воду вычерпати. На нафту нѣщо надѣяти ся, бо и жерела вже майже вычерпани̂, тай она впрочѣмъ не оплачує ся, не выдержує конкуренціи зъ заграничною. Лихо! Отъ якъ бы такъ теперь порядну жилу воску надыбати, — то се бы якъ разъ помогло! Але тутъ Германъ запинивъ ся. Єго переслѣдовала вже о̂дъ тыждня думка, що щастє починає о̂двертати ся о̂дъ него, — а теперь о̂нъ зновъ щастя проситъ — о жилу воску! Пуста просьба! — жилы не добуде, недобо̂ръ буде побо̂льшувати ся, —
