1427
Друге послання ап. Павла до коринтян 7, 8
бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.
9 Я радію тепер не тому́, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покая́ння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чо́му не мати втрати від нас.
10 Бо смуток для Бога чинить каяття́ на спасі́ння, а про нього не жалуємо, а смуток світськи́й — чинить смерть.
11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажа́ння, яку горливість, яку по́мсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.
12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кри́вдить, і не через покри́вдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.
13 Тому́ то потіхою вашою вті́шились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспоко́їли духа його.
14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоро́мився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала́ перед Титом правдива була́!
15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли́ ви були зо стра́хом і тремті́нням.
16 Отож, тішуся я, що мо́жу покластись у всьому на вас!
8 Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благода́ть, що да́на Церква́м македо́нським,
2 що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну́, і глибоке їхнє убо́зтво збага́тилось багатством їхньої щирости;
3 бо вони добровільні в мі́ру сил своїх, і над силу, засвідчую, —
4 із ревним блага́нням вони нас просили, щоб ми прийняли́ дар та спільність служіння святим.
5 І не так, як наді́ялись ми, але віддали́ себе перш Господе́ві та нам із волі Божої,
6 щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчи́в би в вас оце добре ді́ло.
7 А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, — щоб збагачувались ви і в благода́ті оцій.
8 Не кажу́ це, як нака́за, але́ пильністю інших досві́дчую щирість любови й вашої.
9 Бо ви знаєте благода́ть Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убо́зтвом.
10 І раду даю вам про це, бо це вам на пожи́ток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого ро́ку.
11 А тепер закінчі́ть роботу, щоб ви, як горли́во бажали, так і виконали б у міру можности.
12 Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що́ хто має, а не з тим, чого хто не має.
13 Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх.
14 Ча́су тепе́рішнього ваш достаток нехай неста́ткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш неста́ток, щоб рівність була́,
15 як написано: „Хто мав багато, той не мав зайвини́, а хто мало, — не мав недостачі“.
16 Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Ти́тове серце,
17 бо блага́ння прийняв він, але́, бувши горли́вий, удався до вас добровільно.
