1439
Послання св. апостола Павла до ефесян 1, 2
16 не перестаю за вас дя́кувати, і в моли́твах своїх за вас згадую,
17 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та об'явлення для пізна́ння Його,
18 просвітив очі вашого серця,[1] щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спа́док у святих,
19 і яка безмірна ве́лич Його сили в нас, що віруємо за ви́явленням поту́жної сили Його,
20 яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі право́руч Себе,
21 вище від усякого уря́ду, і вла́ди, і сили, і панува́ння, і всякого йме́ння, що на́зване не тільки в цім віці, але й у майбу́тньому.
22 І все впокорив Він під ноги Йому́, і Його дав найвище за все — за Голову Церкви,
23 а вона — Його тіло, по́вня Того, що все всім наповня́є!
2 І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи,
2 в яких ви колись проживали за звича́єм віку цього́, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухня́них,
3 між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думо́к, і з природи були дітьми́ гніву, як і інші, -
4 Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив,
5 і нас, що мертві були через прогріхи, оживив ра́зом із Христом, — спасені ви благода́ттю, -
6 і ра́зом із Ним воскресив, і ра́зом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,
7 щоб у наступних віках показати безмірне багатство благода́ті Своєї в до́брості до нас у Христі Ісусі.
8 Бо спасені ви благода́ттю через віру, а це не від вас, то дар Божий,
9 не від діл, щоб ніхто не хвалився.
10 Бо ми — Його тво́риво, ство́рені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготува́в, щоб ми в них перебува́ли.
11 Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно „обрізані“ на тілі звуть „необрізаними“,
12 що ви того ча́су були́ без Христа, відлучені від громади ізра́їльської, і чужі заповітам обі́тниці, не мавши надії й без Бога на світі.
13 А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були́, стали близькі́ Христовою кров'ю.
14 Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував середи́нну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, -
15 Він Своєю наукою знищив Зако́на заповідей, щоб з обох збудувати Собою одно́го ново́го чоловіка, мир чинивши,
16 і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши.
17 І, прийшовши, „Він благовісти́в мир вам, далеким, і мир близьки́м“,
18 бо обоє Ним маємо при́ступ у Дусі однім до Отця.
19 Отже, ви вже не чужі й не прихо́дьки, а співгорожа́ни святим, і домашні для Бога,
- ↑ „Серце“ в біблійній мові часто розум.
