417
Друга книга Самуїлова 22, 23
слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Поверну́в Ти плечима до мене[1] моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
23 А оце останні Давидові слова: „Сло́во Давида, сина Єссе́євого, і слово му́жа високопоста́вленого, пома́заного Богом Якововим, і солодкого піснотво́рця Ізра́їлевого.
- ↑ Гебраїзм: вони стали втікати.