647
Книга Йова 27, 28
моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Я вас буду навчати про Божую руку,[1] що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
28 Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
- ↑ Рука — сила, могутність.
