705
Книга псалмів 54
і в гніві мене переслі́дують.
5 Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,
6 страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.
7 І сказав я: „Коли б я мав[1] крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“
8 Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. Се́ла.
9 Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.
10 Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку,—
11 вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,
12 нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,
13 бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —
14 але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,
15 з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.
16 Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині!
17 Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:
18 уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!
19 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!
20 Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, Се́ла, бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —
21 во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,
22 його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!
23 Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!
24 А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!
- ↑ В ориґіналі: „хто дасть мені“, це гебраїзм: коли б я мав, якби мені.
