714
Книга псалмів 67
10 Дощ добродійний спускаєш Ти кра́плями, Боже, на спа́док Свій перему́чений — міцно поставив його́.
11 У ньому сиділо Твоє многолю́ддя,[1] у Своїй доброті́ все готуєш Ти бідному, Боже!
12 Господь дає слово; прові́сниць велика много́та:
13 „Царі військ утікають, утікають, па́ні ж до́му розділює здо́бич“.
14 Коли ви спочиваєте між обійстя́ми — то кри́ла голубки покриті сріблом, а пе́ра її — зеленка́вістю золота.
15 Коли Всемогу́тній царів розпоро́шував в Кра́ї, то сніг Ти спускав на Цалмо́ні.
16 Гора Божа — Баша́нська гора, гора верхогі́р'я — гора та Баша́нська.
17 Верхогі́р'я, — чого за́здрісно ди́витеся на ту го́ру, що Бог зажадав на мешка́ння Своє, і Госпо́дь буде ме́шкати там за́вжди?
18 Колесни́ць Божих дві десятьти́сячки, тисячі багатокра́тні, — Господь із Сіна́ю прибув до святині.
19 Ти піднявся був на висоту́, полоне́них набрав, узяв дари ради люди́ни, — і відсту́пники ме́шкати будуть у Господа Бога також.
20 Благословенний Господь, — тягарі́ Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння! Се́ла.
21 Бог для нас — Бог спасіння, і в Господа Владики ви́ходи смерти!
22 Але розторо́щить Бог го́лову Своїх ворогів, ма́ківку, вкриту волоссям, того, хто в гріха́х своїх ходить!
23 Промовив Господь: „Я спрова́джу з Баша́ну тебе́, з глибин моря спрова́джу,
24 щоб ти но́гу свою мив у кро́ві, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!“
25 Похо́ди Твої, Боже, ба́чено, похо́ди Бога мого у святині мого Царя:
26 Попе́реду йшли співаки́, пото́му грачі́, посеред дівчат, що бряжча́ли на бу́бнах:
27 „Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел Ізраїля!“
28 Там Веніями́н молодий, їхній воло́дар, князі Юди, їхні полки́, князі Завуло́на, князі Нефтали́ма.
29 Твій Бог наказав тобі силу, — будь силою, Боже, того́, кого нам учинив!
30 Із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара.
31 Погрози́ звірині́ в очере́ті,[2] череді волів ра́зом з телятами лю́дськими,
