732
Книга псалмів 85-87
подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї неві́льниці!
17 Учини мені знака на добре, — і нехай це побачать мої ненави́сники, і хай засоро́млені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звесели́в!
1 Синів Коре́євих. Псалом, Пісня. Основа його[1] — на го́рах святих,
2 Госпо́дь любить брами Сіону понад усі се́лища Яковові.
3 Славне розповіда́ють про тебе, місто Боже! Се́ла.
4 „Тим, хто знає мене, нагадаю про Ра́гав[2] та про Вавило́н; ось Филисте́я та Тир з Ку́шем кажуть: Отой народився був там“.
5 І про Сіон говори́тимуть: „Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його́“!
6 Господь буде лічити у книзі наро́дів: „Оцей народився був там“! Се́ла.
7 І співають, і грають вони: „У Тобі — всі джере́ла мої!“
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина.
2 Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
3 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
4 душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
5 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
6 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
7 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
8 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
9 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
10 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
11 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
12 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?[3]
