734
Книга псалмів 88
17 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
18 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
19 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого![1]
20 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
21 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
22 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
23 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
24 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
25 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
26 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
27 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
28 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
29 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
30 і насіння[2] його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
31 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
32 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
33 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
34 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
35 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
36 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
37 повік буде насі́ння[2] його, а престол його передо Мною — як сонце,
38 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла.
39 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
40 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
41 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
