825
Книга Еклезіястова 6, 7
і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього!
4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, —
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того!
6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде?
7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються.
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?
9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру...
10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього,
11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни?
12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній?
7 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
2 Краще ходити до дому жало́би[1], ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
3 Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
4 Серце мудрих — у домі жало́би[1], а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
5 Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
6 бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
8 Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
