стусан
| стусан |
|
|
Стуса́н, на́, сту́сень, сня, м. Тумакъ, ударъ кулакомъ. Гей хто зо мною вийде битись, покуштувати стусанів? Котл. Ен. II. 15. Стуса́на да́ти. Ударить кулакомъ. Такого стусана дав, що так і облилась сльозами. Св. Л. 51.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924