Східний світ/1928/2/Азербайджанські кахлі (Пір-Ханека й Аксадам-Баба в Барді)

Матеріал з Вікіджерел
Східний світ
Азербайджанські кахлі (Пір-Ханека й Аксадам-Баба в Барді)

Проф. В. ЗУММЕР


АЗЕРБАЙДЖАНСЬКІ КАХЛІ (Пір-Ханека й Аксадам-Баба в Барді)
(Автореферат доповіди)

Азербайджан, в залежності від готового будівельного матеріялу, дає зразки різьби по каменю, прорізного та кольорованого гіпсу, викладки з кольорових мармурів: відносно рідче в галузях цегельного будування трапляються також і кахлі. Кахельною оправкою відзначаються дві пам'ятки XIII і XIV в. збудовані ширваншахами-кесранідами та досліджені доповідачем в червні біжучого року.

Кесраніди, що вели свій рід від сасаніда Хозроя, будували переважно фортеці (вежі Апшерона) або мавзолеї та мечеті по святих поважаних народом місцях (Шіхове село): до першого примушувала їх монгольська навала, до другого шукання популярности в боротьбі з духівництвом (саме про будівничого Ханеки, Ферібурзі III, духівництво склало ганебну легенду, що він ніби вмер в божевільстві, зісланому на нього, як кара за нечестя). Братський манастир дервішів, Ханека — а під цим ім'ям і відомий комплекс будівель XIII в. на південний захід від Баку, недалечко Аджікабула, — заснований біля могили св. Пір-Гусайна, об'єднує ці елементи військового та релігійного будівництва. Великий прямокутник на бугрі по-над річкою Пірсагат-Чай та на шляху з Сальян до Шемахи обгорожено кріпосним муром з бійницями та з круглими вартівнями. Вздовж стін розміщено: мавзолей святого, сумежний з ним мечет, помешкання для братії та прочан. Кахлями була оздоблена маленька кімнатка по-над гробом святого: тут, на половину людського зросту, по стіні йшов епіграфічний фриз, — сині рельєфні літери по золотавій рослинній прописі (за Діцем — риса турецького впливу); по споду стіни, а також в оправці самої могили та одвірка, — восьмикінцеві майолікові зірки (по них написи по краю, рослинний орнамент, змалювання звірин та пташок) чергувались з блакитними хрестами, загостреними по кінцях. Ця оправка в перше десятиріччя нашого віку зірвана кубачинцями й кахлі продані почасти до Ермітажу, почасти до Азербайджанського Державного музею: по стінах мавзолею залишились тільки гнізда від кахлів в гіпсовій підготовці. Взяті обміри та частини підготовки точно припали до кахлів, що є в Азербайджанськім музеї, документально потвержуючи їхнє походження з Ханеки. Уся південна стіна мечету орнаментована рамками з різного гіпсу: оправа міхраба уявляє повторний, з дрібних зірок, обрис лампади; бувші тут же блакитні кахлі та восьмикінцеві зірки тепер також відсутні. Ханекські кахлі близькі до Вармінських і мусять бути датовані початком XIV в. Мавзолей Аксадам-Баба (це наймення — „шкандиба“, „дід, що примушує шкандибати“ — намагались звести до ймення ширваншаха Ахситана або кривого Тимура-Аксака) в Барді, — шостипрольотна скрізна альтана з центральною розплющеною банею, — був занесений по косяки („паруса“) землею та сміттям (в цей наносний шар не що давно зроблено поховання). Розчистка мавзолею до долівки, переведена доповідачем, виявила його архитектурні пропорції та форми. Ромбічні косяки („паруса“), чергуючись з переломленими трьохкутниками, тримають дванадцятибічну підвалину бані. Ідея шостигранника, покладена в основу плана, витримана і в кахельній декорації трьох тонів: блакитні та чорні кахлі і тон неполив'яної, але виглаженої облицьованої цегли, повторений продряпанням мережки по полив'яних. При великій простоті елементів (шостигранних, шостикутня зірка), облицівка ромбічних та трьохкутних косяків дає вишукану різноманітність визерунків. Чорні шостигранники з продряпаними на них зірками, через приставку до них блакитних трьохкутників, утворюють зірки. До шостикутньої чорної зірки прилягають блакитні щитки типу гербових. Блакитний шостикутник оточують чорні квадратики всуміш з блакитними трьохкутниками, вістрям до долу і т. под. Стеля розташовується в три шари, що підносяться один над другим: шостикутні блакитні плитки; чорні кінці зірок; блакитні ромбики поміж них. Доріжки шости дзеркальних склепінь дають в рямці мережку ялинкою з рядів блакитних та неполив'яних цеглин. Відкрита розкопами панель уявляє собою зірчастий визерунок з блакитних шости та чорних трьохкутників. Знайдені при розкопах фрагменти дають вказівки на зовнішню обкладку мавзолею блакитними та чорними квадратами в шашку; визерунком з блакитних жгутів і под. Самий тип мавзолею — відкритої альтанки (порівняй подібні ж на Шахі-Зінда в Самарканді, на Імамському кладовищі в Бухарі, на ханському кладовищі в Бахчисараї, Чільтерлі в Карасубазарі, біля очної лікарні в Баку), здається походить від „суфи“ — альтанки, відкіля закононавчатель навчає учнів, що зібрались навколо нього. Пристосовування її, яко мавзолею, дало в даному випадкові поганий ефект. Навіть споруда навкруги мавзолею охоронного кільця грубої кладки з дикого каменю не врятувала його від засипання. Мавзолей через близкість до датованої (1322 нашої ери) круглої Бардинської башти та за відсутністю в його оздобі органічних елементів мережок, що були вже там вжиті, треба датувати раніш круглої башти, напр. самим початком XIV в. Як можна гадати, кахлі місцевого виробництва.