Три перстені — Ніч Богдан Ігор Антонич
1934
Розкрита книжка, лямпа, блудні нетлі, ляга на серце ржа думок. На стінах тіні в'яжуть круглі петлі в чудний і нерозплутаний клубок. Мов чорний кіт, сів череватий чайник, годинник, наче джміль, гуде. Яка ж солодка ця принада тайни та слово, що мов з каменю тверде! Бляшане небо, олив'яний місяць і ночі попелястий дим. Невже ж нема на цьому світі місця поривам нездійсненним та палким?